Ірен Роздобудько / «Все, що я хотіла сьогодні…»: трансформації середньостатистичної баби

Відома українська письменниця Ірен Роздобудько вінтерв’ю «Українській правді» нещодавно сказала, що її читачки – не дорогі тьолки, а просунуті українські жінки… Далі цього твердження Роздобудько не пішла і тему просунутості не розкрила… А страшенно цікаво було б дізнатися про кілька речей, скажімо: чи автоматично вважається просунутою жінка, яка не є дорогою тьолкою? Чи достатньо просто читати Роздобудько, щоб вважатися просунутою жінкою? І яку тьолку письменниця вважає дорогою? :) У пошуках відповідей на ці питання я звернулася до нової книжки Ірен Роздобудько, що вийшла в харківському «Фоліо» цього року…

Книжка називається «Все, що я хотіла сьогодні…» і розповідає про нібито «затуркану середньостатистичну бабу», котра одного далеко не прекрасного дня дізнається, що в неї саркома і жити лишилося не більше місяця. Насправді головна героїня не така вже й баба – їй 27 років, у неї є чоловік і робота в дорогій перукарні. А ще вона «надає перевагу старим французьким стрічкам, обожнює Фелліні, не дуже розуміє Бергмана, готова день і ніч переглядати Бунюеля, Пазоліні, Тарковського, Вісконті, а нещодавно відкрила для себе Горана Паскалєвіча та Джима Джармуша» (с. 118). Не закривайте сторінку, якщо після цієї цитати вам здалося, що ви не просунута українська жінка, а дорога тьолка! Це може виявитись помилковим відчуттям :).

Бо насправді головна проблема Мирослави (у спробі розпочати нове життя в останній день вона обирає для себе загадкове ім’я Ія) – це нездатність на вчинок і невміння відстоювати свої бажання. Усе життя Мирослава-Ія намагається чинити так, щоб усе в неї було як у всіх, навіть ціною розбитого обличчя (роман піднімає проблему домашнього насильства – вустами героїні проводиться паралель із кінострічками «У ліжку з ворогом» і «Доґвілль»; очевидно, коли чоловік виливає тобі на голову пляшку олії, стає не до Фелліні…). А втім, давайте чити твір:http://mreadz.com/new/index.php?id=290876